Найбільш невдячною діяльністю людства є боротьба зі стихією в будь-яких її проявах. Особливо, якщо ця стихія обумовлена бажанням більшості наших співгро­ мадян вдосконалити власне житло: в першу чергу, засклити балкони і лоджії. Як правило, таке будівництво ніким ніколи не регламентується і ведеться на власний розсуд новоявлених "архітекторів" та "дизайнерів". При цьому номенклатура виробів, з яких воно здійснюється вражає своєю надзвичайною винахідливістю. Хто трохи багатіший — використовує сучасні металево-пластикові або дерев'яні конструкції, що виготовлені на спеціалізованих підприємствах будіндустрії, а хто бідніший — тулить усе, що є під рукою, включаючи вироби, які ніколи навіть і не планувались до використання в будівництві. Але і в першому та другому випад­ ках житловий будинок виходить спотворений, бо усі ці витвори "мистецтва" ніяк не по кольору або структурі оправлення і їх товщині не гармонують один з одним (створюють непередбачений хаос на фасаді будь-якого будинку.

Нові часи змінили ставлення як фахівців так і громадян до архітектури . Зараз вже замало побудувати просто будинок, треба щоб він був не тільки комфорт­ ним, затишним і теплим, але і привабливим, як сам по собі, так і в оточуючій його забудові. На вирішення поставлених задач витрачаються додаткові кошти, твор­ ча енергія фахівців усіх будівельних спеціальностей. Позитивні тенденції мають місце, але проблема несанкціонованого засклення літніх приміщень продовжує залишатися невирішеною. Як і в недалекому минулому на сірих крупно-панель­ них "коробках" з'являлись витвори "народної творчості" так і зараз, але вже над новими шедеврами сучасної архітектури знущаються всі кому не лінь і це вигля­дає ще більш кумедніше. Через місяць після того, як будинок потрапляє до експ­ луатації, він перетворюється в новий будівельний майданчик, в кожній квартирі, де власників вже ні що не може стримати в бажанні вдосконалити приватизоване житло.

Майже "знищенням" не просто будинку, а великого комплексу, якому могли позаздрити громадяни будь-якого цивілізованого міста Європи можна вважати вакханалію, що відбулась після забудови Мінської площі та вулиці Маршала Ти мошенка в місті Києві. Насправді, дуже цікаво і оригінальне задуманий та побу­ дований з любов'ю комплекс житлових і громадських споруд в районі Мінської площі, її мешканцями в дуже короткий термін було перетворено на об'єкт, про який можна навести наступний вислів: "Цей комплекс в інші часи та в іншій країні міг би стати пам'яткою архітектури третього тисячоліття, але, нажаль, не став..." Окрім власників окремих квартир, які реконструювали свої оселі, програли усі ми — громадяни міста Києва. І як це не парадоксально, така практика буде роз­повсюджуватись і надалі, бо життєва істина наголошує: " Перемогти стихію не­можливо, краще знищити причини, що її породжують". Підтвердженням цього може бути той факт, що за час своєї архітектурної практики мені неодноразово випадало вдаватися до пошуку різноманітних варіантів, які б унеможливили хоча б засклення балконів (про лоджії можна не казати, яке б рішення не прийняв архі­ тектор, лоджію все одно засклять). В проектній організації, яку я очолюю — Ук­ раїнському Центрі ІММ, вже додумалися до того (до речі, цей проект реалізовано в місті Бровари, Київської області), щоб розмістити балкони по фасаду таким чином, що на них виходять лише балконні двері. Цей прийом, на нашу думку, повинен був значно ускладнити засклення, тому що бокова грань балкону, яку треба також засклити, потрапляє в вікно, яке є невід'ємною частиною балконних дверей, чим практично унеможливлює приєднання нових рам до стіни. Але ми помилилися, та ще в додаток отримали стільки прокльонів на свою адресу від власників уніфікованих балконів, які в кращому випадку, прийняте нами рішення вважали за помилку при будівництві. Тільки одне, що нам вдалось, зважаючи на технічну незручність засклення цих балконів, це трохи відтягнути початок проце­ су масової "реконструкції" фасадів.

Якщо не допомагає практика в архітектурі, то треба звернутися до теорії, зав­дяки якій розібратись в причинах виникнення стихії, а вже потім шукати шляхи для її приборкання.

В своїй більшості, не зважаючи на розміри, велика за площею або мала квар­ тира, в них явно недостатньо допоміжних приміщень, не кажучи вже про прак­ тичну відсутність сушильних камер або шаф. В додаток до цього, в багатьох бу­ динках встановлюється неякісна столярка, використання якої в холодну пору року приводить до нестерпності мешкання в квартирах. Для усунення цих негараздів власник житла знаходить свій вихід змінити ситуації на краще, а кожен новий будинок запліскує стихія аматорського засклення усіх літніх приміщень. На пер­ший погляд, мешканець таким способом має намір, як йому здається, покращити комфорт у власній квартирі, але якщо розібратися глибше, то, без сумніву, таке дійство приводить до його погіршення, бо внаслідок засклення значно зменшується інсоляція і аерація та природне освітлення житлових кімнат.

Отак і виходить, що недосконалість проектів з одного боку та активність меш­ канців по їх "доопрацюванню" з іншого призводить до того, що страждає не тільки архітектурно-художній вигляд нових будинків, але і погіршується і без того не кращий комфорт сучасних квартир.

Друге питання, це питання про необхідність забезпечення протипожежної без­пеки, на якої наголошують сучасні Державні будівельні норми. На стадіях проек­тування і будівництва в секційних будинках це вирішується доволі просто: необ­хідно лише в планувальному рішенні забезпечити наявність двох евакуаційних виходів з кожної квартири. Перший вихід — природно сходами в сходово-ліфто­вих вузлах різних категорій, залежно від поверховості будинку, а другий, якщо немає дублюючих сходів, то безпосередньо на балкон, або лоджію з відстійником. При цьому наявність лоджій і балконів з відстійниками, за міркуваннями чинов­ників від установ, які регламентують цю вимогу ДБН, включаючи пожежників, повинна в екстремальній ситуації забезпечити порятунок (відстій) мешканців до того, як на місце пожежі прибудуть рятівники. Такий захід міг би бути ефектив­ним, за умов, що на момент виникнення пожежі балкони і лоджії повинні бути незаскленими. Але на практиці все відбувається навпаки, після того як формаль­но грамотно запроектований будинок побудували, його мешканці починають склити всі літні приміщення, не звертаючи уваги на існування Державних буді­вельних норм. Формально ніхто не винен, а ні чиновник, який видав правильні норми, а ні проектувальник, який згідно з ними розробив проект, а ні мешканець, який навіть не має уяви про те що не засклений балкон забезпечує безпеку меш­кання в квартирі.

Для вирішення вищезазначеної проблеми необхідно на державному рівні прий­ няти рішення, яке б регламентувало в Україні доцільність будівництва багатопо­ верхового житла тільки вже з заскленими до здачі в експлуатацію балконами, або взагалі без них. Ця регламентація повинна бути розширена скорегованими буді­ вельними нормами, які б вказували на необхідність в кожному об'ємно-просторо­ вому рішенні передбачити наявність другого евакуаційного виходу, найкраще — ще однієї сходової клітини. Не останнє місце в цих регламентаціях повинно зай­ няти питання про необхідність збереження комфорту в квартирах без балконів, високий рівень якого безпосередньо буде пов'язаний з розширенням номенклату­ ри і збільшенням площ приміщень господарського призначення (кухні — їдальні, сушильні шафи, гардеробні кімнати та комори для зберігання харчових продуктів і речей не повсякденного попиту).

До речі, велику увагу боротьбі зі стихією засклення літніх приміщень приділяє головний архітектор м. Києва, посада якого вимушує прислухатись до нього не тільки архітекторів, що погоджують свої проекти в Головкиївархітектурі, але і замовників ціх проектів.

Так, розглядаючи проект забудови кварталу по проспекту академіка Палла діна в межах вулиць Радгоспної та академіка Доброхотова, що розробив УЦІММ, Сергій В'ячеславович Бабушкін влучно запропонував трошки змінити планувальне рішен­ ня секцій, без суттєвої зміни сформованої композиції їх фасадів. Зокрема, була надана пропозиція дещо переробити проект і знайти вже в розроблених секціях місце ще для однієї сходової клітини, яка б могла стати другим для евакуації шля­ хом. В результаті наших проробок таке місце було знайдене, і як наслідок цього, на фасадах замість відкритих балконів з'явились їх засклені модифікації, що були виконані в контексті композиційної єдності всієї забудови. Завдяки цим перетво­ ренням, на проспекті академіка Палладіна в недалекому майбутньому з'являться красиві, зручні і "безпечні" 12-23-поверхові будинки, на фасадах яких ніколи вже не з'являться непередбачені проектом будь-які аматорські новоутворення.

Розвиваючи ідею "двох сходових клітин" наприкінці 2001 р., УЦІММ розпо­ чав роботи над створенням цілої серії, так званих, "теплих" 9-поверхових житло­ вих будинків в м. Бровари, Київської області. З метою запобігання організації штучних містків холоду в багатоповерховому житлі, що тепер будується в Брова рах, автори проекту повністю відмовились від балконів і лоджій, зосередивши свою увагу над проблемою модернізації сучасної квартири. В порівнянні до бу­ динків, що побудовані в тому ж місті по проектах УЦІММ, або інших організацій в минулих роках, всі квартири, що проектуються сьогодні, мають більш великі за розміром кухні, сушильні камери або шафи, окремі комори для зберігання харчів та інших речей. Крім цих зручностей, "теплі" будинки в м. Бровари після їх здачі в експлуатацію також ніколи не змінять свій зовнішній вигляд, бо на їх фасадах немає жодного літнього приміщення, яке можна було б якимось чином трансфор­ мувати.

Наведені приклади з практики УЦІММ певно можуть бути доповнені прикла­ дами з діяльності і інших проектних фірм або організацій. Останнім часом кількість проектів, в яких архітектори з неймовірною винахідливістю "обходять" недоско­налість будівельних норм збільшується з кожним місяцем. Не залежно від суво­ рості регламентацій по протипожежній безпеці, де-не-де з'являються багатопо­ верхові будинки нового покоління. Але, нажаль, появи цих одиночних прикладів ще явно замало.

Для розповсюдження цієї прогресивної тенденції, яка б могла трансформувати основи постсоціалістичного житла, яке залишилось нам в нащадок, треба на Дер­ жавному рівні зобов'язати всіх від кого це залежить, будувати багатоповерхове житло тільки "завершеного" вигляду, тобто створити такі умови, які б забезпечу­вали незмінність фасаду після здачі об'єкту в експлуатацію. Після того коли це відбудеться стихія засклення, що зараз запліскує наші міста, нарешті буде при­боркана і наступні покоління наших співгромадян в недалекому майбутньому зможуть, без всяких недоречних доповнень, побачити архітектуру житлових бу­ динків, створених на початку третього тисячоліття.