В. І. Книш |
|
| Міністерство освіти і науки України |
Тільки, мабуть, „країна, що розвивається”, може собі „дозволити” мати наявний і навіть дуже розповсюджений та над прибутковий бізнес, не забезпечений ані законодавчо (простіше кажучи, свідомо „тіньовий”), ані технологічно. До чого призводить перше, – а саме до недоотримання державою мільйонних податків, „перегрів” ціни на нерухомість, неможливість ведення більш-менш реальної статистики тощо, – все це із зрозумілих причин не є предметом нашого розгляду. Проте перше важко, а подекуди просто неможливо забезпечити без вирішення другого, тобто розробки – в тому числі й наукової – всього пов’язаного з цим бізнесом технологічного ланцюгу, в тому числі чіткого визначення, що таке будинок тимчасового проживання (так званий „прибутковий дім”), житло тимчасового проживання, їх базові типи, вимоги до них, норми тощо. Ідея такого типу будинків (житла) для України не є новою. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. це житло отримало значне розповсюдження. Будинок, який повністю або частково здавався в оренду, мав господаря, який слідкував за його експлуатаційним станом. „Прибуткове” житло користувалося популярністю перш за все у середнього класу та інтелігенції. За часів Радянського Союзу такий різновид „буржуазного житла” зникає разом з відміною приватної власності. Їхню нішу займає комунальне житло з мінімальним задоволенням побутових потреб проживання. Цей тип будинків ми можемо спостерігати і сьогодні майже у всіх містах нашої країни. Проте буде помилкою (яка, нажаль, сьогодні є досить поширеною) вважати, що традицію будівництва та (чи) експлуатації будівель (житла) тимчасового помешкання було перервано – існувало і „прибуткове” житло (в тому ж сенсі, що і зараз), і „прибуткові” будинки – перш за все, відомчі, виробничі та студентські гуртожитки, причому їх „господарі” несли ті ж самі зобов’язання, що й дореволюційні домовласники. Специфічним, хоча так і не використаним за прямим призначенням сектором помешкань тимчасового проживання були також й так звані „гостинки”. Звичайно, абсолютна більшість такого житла сьогодні не може вважатись „цивілізованим”, проте залишається досвід, безперервність традиції і, головне, самі будівлі, частина яких – за певної реконструкції – можуть ще довго виконувати свої головні функції. Сьогодні в Україні склалися обставини, що об’єктивно сприяють розвитку „прибуткових будинків”, а саме:
Так чи інакше, а сучасна кардинальна зміна умов отримання й купівлі житла повинна призвести до кардинальних зміг в житловій архітектурі. Вже очевидно виникла потреба в нових, соціально необхідних типах будівель та оновленні використання існуючих. Таке житло має бути адекватним зміні образу життя людей, всьому різноманіттю сучасних страт та прошарків населення, тощо. В умовах нової економічної реальності створилася ситуація, зовнішньо подібна до тих часів, коли доходні дома були розповсюдженим типом забудови, хоча новий, не притаманний давнім та навіть зовсім недавнім часам динамізм та складна стратифікація населення внесла суттєві корективи, через які стає неможливим пряме застосування накопиченого за минулі часи досвіду. Тому в першу чергу є сенс звернутися до досвіду тих країн, де „прибуткові будинки” або житло під оренду набуло досить поширеного використання, тобто країн Європі та США. В цих країнах тимчасове житло має розвинуту структуру, ієрархію та класифікацію. В Російській Федерації також розпочато і ведеться створення ринку нерухомості житла, що можна було б здавати в оренду. Отже, маємо велике поле для оцінки та перейняття (пристосування) закордонного досвіду. Метою дослідження є розробка базових принципів формування об’ємно-планувальної структури тимчасового житла і вивчення пріоритетних напрямків його розвитку. Швидке встановлення та розвиток „тимчасового житла” відбудеться тільки при задоволені тиках основних вимог - інвестиційна привабливість та задоволення соціальних потреб населення. Також буде складено класифікацію „тимчасового житла” за різними ознаками, типами, характеристиками, тощо Це дасть змогу більш ефективно проводити дослідження і досягнути бажаного результату. Також слід враховувати, що на відміну від житла при радянській владі, яке було виключно дотаційним, на житло в ринкових умовах покладається функція принесення прибутку. Тому для забезпечення рентабельності „тимчасового житла” потрібне проведення паралельних досліджень з менеджменту та маркетингу. Щоб забезпечити існування такого типу помешкань на тривалий період в розробки повинна закладатися „реакція” житла до змін в суспільстві, тобто мати можливість для покращення умов проживання і завжди відповідати сучасним вимогам споживача. В загальному вигляді цей процес можна назвати „прогностичне моделювання” з ціллю попередньої і адекватної реакції проектувальників, будівельників і ринку житла в цілому на зміни в суспільстві. Важливим питанням є встановлення контингенту людей, потреби яких найбільш повно може забезпечити „тимчасове житло”. Актуальним питанням про покращення умов проживання мають наступні верстви населення як:
Будинки такого типу мають всі підстави, щоб стати альтернативою так званому „муніципальному” житлу, яке будується на замовлення та за кошти держави. Примушуючи приватний капітал працювати на соціальні потреби можна досить успішно вирішувати питання розселення людей. З вище сказаного можна зробити висновок, що дане дослідження має всі підстави на актуальність в сучасному житті України. Певним чином проблематику було окреслено в роботах вітчизняних та зарубіжних авторів [1-8]. Але в цілому і в такій інтерпретації вона поставлена вперше. Проблему можна деталізувати у вигляді комплексу задач дослідження:
При цьому об’єктом дослідження виступають житлові помешкання з тимчасовим видом проживання, що підпадають під визначення „прибутковий будинок”. А предметом дослідження є особливості архітектурно-планувальних та об`ємно-просторових рішень помешкань тимчасового проживання, критерії та принципи їх розвитку на сучасному етапі. Наукова новизна дослідження полягає:
Список використаної літератури
|